• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• З досвіду роботи керівників гуртків
• Мадар Наталія Іванівна
• З досвіду роботи

Виховання естетичних смаків гуртківців на заняттях

гуртка декоративно-ужиткового мистецтва.

Навчити гуртківців цілісного, емоційного і глибокого аналізу
творів мистецтва не можна без виховання в них навичок художнього
сприймання. Естетичне сприймання освоєння дійсності - це передусім
діяльнісно емоційне сприймання. При цьому емоційний вплив кожної
частини має забезпечувати вплив цілого. Завдання керівника гуртка
полягає в тому, щоб навчити гуртківців розкривати багатогранність
внутрішнього змісту твору прикладного мистецтва, який порівнюють з
айсбергом - видима частина його незмірно менша від "підводної".У моральному й естетичному вихованні в процесі оволодіння

декоративно-прикладним мистецтвом вирішальною ланкою є
формування в гуртківців здатності сприймання і уяви. Формування цих
двох сторін художнього процесу має ґрунтуватись, поряд із знанням
законів і правил, на чуттєвому, емоційному фундаменті.
Спостереження за гуртківцями під час їхніх занять показують, що
декоративна творчість не збуджує позитивних емоцій у тих дітей, які
байдужі до неї, а в окремих випадках і в тих, хто досяг високої
майстерності в декоративній роботі й відчуває свою зверхність над
ровесниками. У гуртківців, які прагнуть досягти високої майстерності,
процес творчої діяльності завжди збуджує позитивні емоції. Робота з
цими підлітками спрямована на засвоєння виражальних засобів
народного мистецтва (форм, ліній, ритмів, пропорцій, контрасту світла і
тіні, гармонійного поєднання кольорів у виробах). Зустрічі з народними
майстрами, екскурсії в музеї, на підприємства, як показує досвід, уже в
перший рік навчання викликають захоплення, оптимізм, приплив
енергії. Прилучення до мистецтва, оволодіння майстерністю в
декоративний творчості стає їхньою близькою метою, а досягнення її –
органічною потребою. Задоволення цієї потреби вимагає усидливості,
наполегливості, завзятості. Проте засвоєння одних лише технічних
прийомів дає ремісничу підготовку. Занадто тривала робота на
"тренажних" дощечках або інших матеріалах (поза зв'язком з виробом)
унаслідок якої з'являється непотрібний продукт, а також недооцінка
керівниками гуртка важливості вивчення теоретичних основ
декоративного мистецтва призводять до невдоволеності гуртківців
своєю діяльністю. Тільки творчий характер занять, які вимагають
інтелектуальних і емоційних зусиль, дає гуртківцям насолоду від
процесу праці. Організовуючи його, доцільно якомога раніше
переходити від підготовчої роботи до творчої. Тоді позитивні емоції
виступатимуть як важливе підкріплення вищих соціальних мотивацій,
виявлятимуться додатковим стимулом, поштовхом до більш
інтенсивної діяльності. Радість прояву своїх внутрішніх сил закріплює,
робить стійкою потребу в праці, створюються оптимальні умови для
забезпечення єдності трудового, морального й естетичного виховання
гуртківців.

На основі емоційних процесів формуються почуття, суть яких
полягає у збудженні, узагальненні й систематизації різноманітних
емоцій у процесі розвитку морально-естетичних якостей людини, а
процес діалектичного взаємопроникнення знань і почуттів сприяє
формуванню переконань. Внаслідок цього моральні й естетичні почуття
стають глибоко усвідомленими, принципово вмотивованими
спонукальними силами діяльності гуртківців.

Звичайно, до робіт гуртківців не можна ставити ті ж вимоги, що й
до творів народних умільців. Якщо від дорослого вимагають розвитку
традицій, то для гуртківців допустиме і навіть певною мірою необхідне
засвоєння основних рис стилю народного мистецтва для більш
досконалого вивчення техніки і основ декоративно-прикладного
мистецтва. Проте це не означає, що треба орієнтувати гуртківців на
механічне копіювання зразків замість творчого підходу до них.
Гурткові заняття допомагають гуртківцям старшого шкільного
віку уже в стінах школи свідомо обрати майбутню виробничу
спеціальність або напрям дальшого навчання. Заняття, які проводяться
у музеї, зустрічі з народними майстрами допомагають гуртківцям
глибше засвоїти матеріал, виховують у них любов до культури свого
народу й інших національних культур.

Внаслідок цілеспрямованої навчально-виховної роботи
педагогічного колективу вивчення декоративно-прикладного мистецтва
стає справою, яка відповідає потребам гуртківців. Адже праця виховує
саме тоді, коли вона усвідомлюється як потреба, а не повинність, яку
треба відбути. "Знайти, відкрити, утвердити в людині її трудовий
корінь, - писав В.О. Сухомлинський, - добитися щоб кожен став
справжнім майстром у якість праці, щоб трудова творчість назавжди
ввійшла в духовне життя й стала найсильнішим емоційним стимулом
діяльності, - у цьому полягає єдність ідейного й трудового виховання".
Усе це дає можливість зробити висновок, що творчий вогник, який
народився в процесі опанування прикладним мистецтвом, викликав і
відповідне ставлення до навчання, до виконання громадських доручень.

Коментарi